Імажизм як одна з найяскравіших течій у поезії британського авангарду

Однією з найприкметніших авангардистських шкіл у поезії Англії 1910-х років був імажизм (від лат. image — образ). Англійський імажизм був частиною загального руху поезії після символізму. Відмінністю імажизму від символізму є те, що символізм натякає на речі, а імажизм називає їх. Імажизм в Англії почав формуватися з 1908 р., коли письменник Ф. М. Форд заснував в Лондоні журнал «English review», в якому друкувалися Йейтс, Паунд, Лоуренс, Олдінгтон, Еліот. 1909 року англійський поет і філософ Т. Е. Г´юм (учень А. Бергсона) засновує «Школу імажизму». З 1912 року американський поет Езра Паунд активно працює в чиказькому журналі «Поезія», який і познайомив світ з імажизмом у 1913 році. Саме тоді Е. Паунд друкує свої «Декілька «Ні» для імажиста», а через рік видає антологію «Імажисти», куди, окрім його власних віршів, увійшли поетичні твори американських ліриків Гільди Дулітл, Емі Лауел, Вільяма Карлоса Вільямса тощо.

Езра Паунд (1885-1972)

Розвиток нової поезії відбувався паралельно з революцією в образотворчому мистецтві. Вона отримала свою назву «імажизм» в 1912 р., коли в Лондоні проходила друга виставка постімпресіоністського живопису. В 1914-1915 рр. поети, художники і скульптори виступали з загальними маніфестами; поети відмовлялися від моралістичної рефлексії, художники – від репрезентації.

Представники імажизму неодноразово визначали принципи даного напряму.

1913р. Ф. С. Флінт в статті «Імажизм» визначив наступні принципи імажизму:

• «прямо виражати сутність явища, не використовувати жодного слова, яке б не розширило нашого уявлення про предмет», 
• «користуватися звичайною мовою, але при цьому завжди знаходити точне слово, не приблизне і не декоративне».

Головний принцип імажизму, розроблений Т. Е. Г´юмом, — це принцип «чистої образності» при несуттєвості тематики. Образ є самодостатнім у поетичних творах імажистів, вірш для яких — то «ланцюг» подібних образів. Е. Паунд визначає образ як «інтелектуальний та емоційний комплекс у момент часу». Паунд, пояснюючи мету імажизму, вказує на такі його принципи:

• принцип прямого відношення до «речі»; 
• принцип економії слів, спрямований проти вживання слів зайвих; 
• принцип узгодження композиції вірша з його «музикою». 

Імажисти намагаються відтворити не саму реальність, а переживання, враження, які виникають асоціативно. Звідси й тематика їхніх поетичних творів: 

• природа, 
• предмети, 
• ефемерні почуття, 
• емоції. 

Школа імажизму існувала недовго: вона розпадається вже наприкінці десятих років.