Зародження та розвиток авангарду в Британії

Авангардизм – це сукупність напрямів в літературі та мистецтві ХХ ст., що проголосили розрив з художньою традицією і необхідність експерименту з метою вироблення принципово нових форм творчості. [2, с.52]

Ідеальним середовищем для розвитку авангарду була постреволюційна Франція, де мали місце історичні зміни і зміни в свідомості. У Британії ХІХ ст., якій вдавалось уникати соціальних революцій, переважали глибоко консервативні погляди, що суперечили ідеям авангарду. Тим більш помітне враження справила на англійців революція в мистецтві ХХ ст.

1910-1915рр., що поклали початок англійському авангардизму, займають особливе місце в його історії.  Ні до, ні після не проходило стільки виставок, не публікувалося стільки маніфестів, не формувалось стільки шкіл. Майже одночасно в мистецтві та літературі виникали напрямки, що продовжували і заперечували один одного: постімпресіонізм, кубізм, футуризм, імажизм, вортицизм.

У книзі «Авангард в культуре ХХвека» зазначено, що авангардизм в Англії почався з візуальних мистецтв. Першим проривом нового мистецтва стала лондонська виставка французького живопису «Мане і постімпресіоністи», що відкрилася 1910 р. Саме цей рік став початком революції в мистецтві. Виставку організовував художник і мистецтвознавець Роджер Фрай (1866-1934), що зробило його головним художнім авторитетом знаменитої групи «Блумсбері». [1, с. 272]

Роджер Фрай (1866-1934)

 

Роджер Фрай. Роботи

Виставка викликала неабиякий інтерес публіки, але про справжній успіх можна було говорити через два роки, коли на другій виставці постімпресіоністів (жовтень 1912-січень 1913), що була організована Фраєм у тій же галереї, були представлені роботи ширшого кола французьких та закордонних художників, а також роботи англійських художників, які не експонувалися на першій виставці. Серед них були Е. Уордсворт (1889-1949), Д. Грант (1885-1978), С. Гор (1878-1914). Найпомітніше місце серед англійських художників зайняв Уіндем Льюїс (1882-1957), що незабаром очолив нову хвилю авангардистського руху. Р. Фрай визначив цю виставку як постімпресіонізм «в сучасному розвитку» не тільки на своїй батьківщині, у Франції, але й в Англії, де він виник недавно.  [3, с.43]

Уіндем Льюїс (1882-1957)

В 1913 р. формувався новий напрям – вортицизм, початком якого стало створення Льюїсом журналу для сприяння розвитку в Англії авангардного мистецтва. Агресивна назва журналу «Бласт» (з англ. -знищення) заявляла про основну мету видання: покінчити зі старим мистецтвом, протиставивши йому нове. [1, с. 278]

Термін «вортицизм» (від англ. vortex – коловорот, вир) був прийнятий Льюїсом як позначення концентрованої енергії нового руху. Хоча художник і прозаїк Льюїс, скульптор Годьє-Бржешка і поет Паунд по-різному розуміли вортицизм, вони сходились в протиставленні його всім іншим авангардистським течіям, перш за все імпресіонізму, а також постімпресіонізму, кубізму і футуризму, що пасивно імітували європейське мистецтво. Льюїс звеличував унікальність самого терміну «вортицизм». В статті «Огляд сучасного мистецтва» він підкреслював, що «вортицизм» - «єдине слово, яке використовується винятково в цій країні для позначення нового імпульсу в мистецтві». [5, с. 38]

Журнал проіснував недовго, Перша світова війна поклала кінець «Бласту» і вортицимзу.

Паралельно з вортицизмом розвивався поетичний рух «імажизм» (від англ. image - образ), що почався на кілька років раніше нього, а завершився на кілька років пізніше. Англійський імажизм був частиною загального руху поезії після символізму. Відмінністю імажизму від символізму є те, що символізм натякає на речі, а імажизм називає їх.

Імажизм в Англії почав формуватися з 1908 р., коли письменник Ф. М. Форд заснував в Лондоні журнал «English review», в якому друкувалися Йейтс, Паунд, Лоуренс, Олдінгтон, Еліот. Розвиток нової поезії відбувався паралельно з революцією в образотворчому мистецтві. Вона отримала свою назву «імажизм» в 1912 р., коли в Лондоні проходила друга виставка постімпресіоністського живопису. В 1914-1915 рр. поети, художники і скульптори виступали з загальними маніфестами; поети відмовлялися від моралістичної рефлексії, художники – від репрезентації. [1, с. 289]

1913р. Ф. С. Флінт в статті «Імажизм» визначив принципи імажизму:

•  «прямо виражати сутність явища, не використовувати жодного слова, яке б не розширило нашого уявлення про предмет», 
• «користуватися звичайною мовою, але при цьому завжди знаходити точне слово, не приблизне і не декоративне». [4, с. 199]

Отже, 1910-ті роки стали проривом у британському авангарді, коли одна за одною виникали школи, групи, напрямки, що швидко розпадалися, але, незважаючи на це, стали значимими у світовому мистецтві.

Список використаної літератури

1. Гирин Ю. Н. Авангард в культуре ХХ века (1900-1930 гг.) / Ю. Н. Гирин, А. Б. Базилевский, Е. Д. Гальцова, В. Б. Земсков и др. – М.: ИМЛИ РАН, 2010. – 704с.
2. Зверев А. М. Большая российская энциклопедия. Том 1/А. М. Зверев, В. А. Крючкова, О. А. Клинг, Т. В. Чередниченко и др. -  Москва, 2005. -  425с.
3. Cork R. Vorticism and abstract art in the first machine age / R. Cork. – L., 1976. – p. 43
4. Flint F. S. Imagisme / F. S. Flint // Poetry. – L.: Poetry foundation, 1913. – p.198-200
5.  Lewis W. A review of contemporary art / W. Lewis // Blast. – 1915. - №2, р. 38-39