субота, 1 грудня 2018 р.

Поняття лінгвопоетичного експерименту

Загальна (теоретична) лінгвістика постійно розширює свої горизонти і створює нові галузі дослідження. Однією з найактуальніших областей в даний час є перетинання лінгвістики і теоретичного вивчення поетичної мови. Поетична мова при цьому визначається як «мова з установкою на естетично значущу творчість» (В.П. Григор'єв). При цьому в зоні підвищеного інтересу дослідників останнім часом виявляються мовні системи експериментального характеру. В художньому експерименті як особливому випадку реалізації поетичної мови найгостріше ставляться всі традиційні проблеми лінгвістичного знання.

Складові лінгвістики

Експеримент в області словесної творчості, який заявив про себе в перші десятиліття ХХ століття слід розглядати в рамках авангардної формації, яка охоплює собою в один і той же час і великі факти поетичної мови (символізм, будетлянство, конструктивізм, абсурдизм), і супутні їм факти художньої мови - від живопису (М. Матюшин, П. Філонов, В. Кандинський) до музики (А. Скрябін, А. Авраамів, А. Лур'є), - і теоретичні концепції, спрямовані на осмислення цих фактів (наукова поетика і мистецтвознавство, експери ная лінгвістика і стилістика, художня семіотика).Поезія авангардистів – експериментальна. Ідея експериментування в авангардній поетиці полягає в перенесенні методів науки на методи мистецтва.В основі художнього експерименту, згідно з В. Фещенко, лежить творчий процес максимального розкриття можливостей мови. Крім того, мовний (лінгвопоетичний) експеримент дозволяє осмислити такі явища як межі мови та свідомості, взаємодія різноманітних художніх мов, можливість створення єдиної мови науки та мистецтва. В. Фещенко визначає мовний експеримент як мовленнєву діяльність направлену на художнє або наукове дослідження власних естетичних та пізнавальних можливостей. В художній літературі це проявилось в цілеспрямованій обробці мовного матеріалу. Експеримент як метод в поезії та поетиці грунтувався на якісній зміні вихідного матеріалу з метою створення нових форм свідомого досвіду і нової системи життєвих відносин. Характерним параметром мовного експерименту є самореферентність як властивість слова, тексту, взагалі - мовного матеріалу, рефлексувати сам на себе, самоорганізовуватися.Серед базових параметрів мовного експерименту в авангардному мистецтві виділяють:
  • підвищене значення самосвідомості, що виявляється в самому типі творення мови, при якому на перший план виходять рефлексивні мовні структури;
  • тенденція різних видів мистецтва до синтетичного злиття, що на мовному рівні реалізується як накладення семіотичних кодів один на одного (наприклад, коду звукового і коду живописного);
  • максимальне зближення в ньому «тексту життя» і «тексту творчості», що несе за собою переосмислення опозицій «текст-контекст», «форма-зміст» і т.д.

Вортицизм як унікальний напрям британського авангарду

В 1913 р. формувався новий напрям – вортицизм, початком якого стало створення Льюїсом журналу для сприяння розвитку в Англії авангардного мистецтва. Агресивна назва журналу «Бласт» (з англ. -знищення) заявляла про основну мету видання: покінчити зі старим мистецтвом, протиставивши йому нове. 

Обкладинка журналу «Бласт» 

Термін «вортицизм» (від англ. vortex – коловорот, вир) був прийнятий Льюїсом як позначення концентрованої енергії нового руху. Вортицисти, які заперечувалипринцип відображення реальності в мистецтві, відстоювали пріоритет творчого: художник не використовує форми зовнішнього світу, а створює їх сам. Мета вортицизму - вираження в звуці, слові, образі, в кольорі енергії індустріальної епохи. 
Хоча художник і прозаїк Льюїс, скульптор Годьє-Бржешка і поет Паунд по-різному розуміли вортицизм, вони сходились в протиставленні його всім іншим авангардистським течіям, перш за все імпресіонізму, а також постімпресіонізму, кубізму і футуризму, що пасивно імітували європейське мистецтво. Льюїс звеличував унікальність самого терміну «вортицизм». В статті «Огляд сучасного мистецтва» він підкреслював, що «вортицизм» - «єдине слово, яке використовується винятково в цій країні для позначення нового імпульсу в мистецтві».
Журнал проіснував недовго, Перша світова війна поклала кінець «Бласту» і вортицимзу.